Велоклуб НТУУ "КПІ" VЕЛОКС

[mylove]

Шлях команди «Румяные булки» очима капітана
Історія, підготовка
Почалося ще минулого року, коли ми з друзями попрацювали суддями КП на Боярці 2009. Тоді всі 24 години у мене було відчуття, що я не на своєму місці. «Чому я маю сидіти і писати щось в блокнотик, якщо можу і хочу їхати??» - питав себе щохвилини. :monolog: Вдихав повними грудями повітря, заряджався енергетикою, починав мріяти, ммммріяти.. і хотіти!
У міжсезоння поставив собі чітку мету: тренування і техпідготовка до Боярки. І що б там не сталось – я мав відчути і проїхати це змагання. Взимку вдалось файно проапгрейдити свій FOCUS, він був точно готовий до змагання.. а я? На щастя у мене є чудові друзі, які і словом і ділом допоможуть. Scourge полірував щоночі клавіатуру, розповідаючи про тактику, стратегію, досвід його попередніх Боярок, про світлу сторону Сили Джедайської, про те, заради чого варто жити і боротись. Valiko невтомно тренував мене на КК, наполегливо і терпляче працював над моєю далеко не досконалою технікою керування велосипедом, мудрою порадою і власним стрімким прикладом виховував із сопливого Падавана щось краще і сильніше )) Tigor завжди радо підтримував тренування на шосе, «вкатував» мене з самого початку сезону на ТК і не ображався за мій повільний темп
Сам собі склав графік тренувань, вирішив, що якнайкраще підготуватись до Боярки допоможуть соло на шосе. На той момент я вже встиг проїхати «Київ-Одеса 2009» і три багатоденки «Севастополь-Київ», тому про деякі можливості свого організму вже знав, про решту треба було дізнатись до гонки Тренування розділив на три частини: 1 – обсяг, вкручування на рівномірному каденсі, 2 – робочі ділянки для тренування спринтів, підйомів, затяжних підйомів, 3 – тренування, з елементами змагань: ТК, ДК, ну і КК-гонки, як дехто слушно зауважив «це лише тренування». Все було по плану, на момент гонки накатав десь 4,5К км, тренувався, змагався, щось виходило, щось – ні, але в цілому результат був задовільний.. Окрім команди.
Команда та ідеологія
Як капітан, чітко розумів, що мені потрібна збалансована, перш за все, психологічно стійка команда людей, яким я довіряю, які знають що таке «Перемога» над собою і суперниками, які вміють боротись до фінішу, які не будуть задавати мені зайвих запитань і не будуть розводити соплі через розбите коліно чи мокрий памперс. Scourge якось мені написав: «або збирай команду друзів і їдь для фану, або збирай команду лосів і їдь на перемогу». Я вирішив вигадати третій варіант: «Команду сильних друзів». Ідеологічно вкласти в команду все найкраще, що є в середині світлої сторони Сили, заразити людей вірю один в одного і у спільний шлях – це була моя основна задача. Мені потрібні були небайдужі, чутливі, молоді, натхненні, одним словом – найкращі.
Команда, яка планувалась з самого початку з ряду причин розпалась.. На щастя дуже вчасно знайшов Крісті. З нею ми встигли проїхати два командні марафони до Боярки і показати дуже непогані результати. Під час цього змагального етапу постійно знаходився в роздумах і пошуках напарників для команди на Боярку. З Крісті домовились досить швидко )) чарівна і весела, сильна, розумна, теоретично і тактично загартована, досвідчена, морально стійка і на той момент вже Чемпіонка України швидко погодилась поїхати Мікст + пару букетів квітів – і дівчина взагалі розтала )))
В команду одразу, «без питань» попадав Пашка. Ми з ним разом двічі пліч-о-пліч проїхали від Севаса до Києва, а шосе, як відомо, – це основа всього. Після декількох психологічних атак на нього по телефону і не без допомоги Крісті переконую цього гарячого південного хлопця не їхати соло, а підтримати нашу команду. В багатьох випадках він ще схожий на дитину, сміливу та енергійну, яка на більшість життєвих викликів відповідає: «Нема питань». Головне – направити сміливість та енергію в правильне русло, дати йому місце для кроку вперед. Це ми і зробили ))
У Тьоми Скімана був гарний, але важкий досвід попередньої Боярки, тому з ним довелось вести більш аргументовану розмову. Палкими альтруїстичними лозунгами його не легко переконати )) Але ми з ним достатньо наганялись в Києві і Сумах, знаємо один одного не перший день. Ключові слова «Команда», «Крісті» і «Мікст» зіграли свою роль.
Майже за два місяці до Боярки наша команда гонщиків була зібрана і готова до бою! Назва з нашого стилю («Не очкуй», «Семки есть?») вигадувалась не довго – «Румяные булки» сподобалась усім. Заряд позитиву ми здобули що до старту!
Залишалось відкритим питання в техпідтримці.. З розповідей «бувалих» я знав, що треба 2-3 надійні людини, які можуть не спати, не їсти, не відпочивати, не скиглити, не плутатись під ногами, яким можна спертись на плече, розповісти про те, як сильно хочеться блювати і послати все о 4-тій ранку після 27-ого кола гонки.. Які стерплять холод і дощ, всі твої вибрики і забаганки, напоять тебе чаєм, нагодують кашкою, помиють ланцюг, налаштують гальма, посадять в сідло і відведуть на наступне коло. Крок за кроком, до омріяної мети. Люди, які будуть основою табору, основою психологічної стійкості команди, за якими будеш як за стіною, кожну секунду переваги і програшу будеш переживати разом з ними. На щастя такі люди знайшлись )) До гонки я просто в них вірив і знав, що вони не підведуть: Макс Мюллер, Макс Сірик і Юрій Рошка. Під час гонки ці троє хлопців віддали нам усе, кожна друга секунда нашої переваги над суперниками завдяки їх невтомним рукам і ногам, їх ідейності і небайдужості, їх натхненності і самовідданості спільній справі. Вони палали не менше ніж ми, переживали і відчували на собі все те, що й райдери (можливо тільки окрім натертої 5-тої точки))). Після гонки мене накрили емоції і разом з певною втомою не дали мені змогу кожному з них сказати влучне слово. Скористаюсь можливістю висловитись на форумі.
Пролог
В день виїзду Пашка пише мені, що зірвав різьбу на шатунах і пошкодив каретку, що їде в Київ без вела.. і що «є варіанти». Ппц - думаю, - які там ще варіанти?? На щастя, є те, що за гроші не купиш – це друзі! Valiko погодився позичити свою скандієву Унівегу на дві доби )) Разом з велом він віддав нам частинку своєї світлої і доброї душі, позитив і заряд енергії, який передався всій команді, а не тільки залізним коням. За це йому окрема подяка і міцне чоловіче потискання руки. Просто позичити вел може кожен, Просто віддати частину Сили і настрою – може лише друг. Як добре, що на цьому світі ми не одні, а нас підтримують друзі! :kiss:
Зібрали всю команду і приїхали в Боярку ще в п’ятницю вдень. Знайшли класне місце для табору, розташувались, облаштували намети, місця для їжі, відпочинку, ремонту велів. Команда техпідтримки вже почала працювати на повну. Поїхали вивчати трасу.. Під час прикатки велись бурхливі обговорення як хто кого і де, чому саме так, а не інакше, чому ми, а не вони і т.д. і т.п.
Проїхавши два кола розумію, що фізично і психологічно готовий на всі 100, команда весело і невимушено катить, відчувається незламний дух і світла сторона Сили. Кажу собі сам: «Все буде, почекайте ще трошки». Повертаємось до табору, він вже афігенно і зручно облаштований. Їду ще на одне коло сам, на монологи з єдиною і неповторною пані Долею, прошу у неї дві доби сили, стрімкості, пристрасті, в міру стриманості, натхнення і сміливості. Обіцяю їй Джедайську поведінку, що ми не схибимо і що не втратимо те, чого не можна втратити, щоб їй не соромно було за нас.
Ввечері їдемо забираємо Антона з вокзалу, поповнюємо запаси води в джерелі і їдемо в табір. Біля вогнища, як завжди, багато фану і розповідей про великі битви титанів. Ведемо останні розмови про боротьбу із суперниками, адже вони у нас не слабкі. Файно нахряцавшись гречки, лягаємо спатки, сили нам ще знадобляться.
День перший, старт і дощ
Не встиг я прокинутись – а життя в таборі вже почалось: дрова порубані, їжа готується, все прибрано, вели готові до старту – от що значить команда підтримки! Скіман сидить в кріслі і жартує про якісь креми для Ж, про тих, хто за ним приходив вночі і чим все це може закінчитись )))
Починається якась біганина з папірцями, реєстрація, наче все файно, сонце, настрій чудовий! На перше коло їду я, потім Крісті – така командна тактика. Вирішили, що дівчина має проїхати свої 4 кола якнайшвидше і залишити нічні розбірки чоловікам. Як виявилось пізніше - це була влучна ідея!
10 хвилин до старту. Я готовий до бою, дзвоню мамі: «Привіт, у нас 10 хв до старту… Вітаю тебе з Днем Народження! Я буду старатись як і обіцяв!» Вже другий рік поспіль їду на Боярку замість Дня Народження мами.. сподіваюсь вона на мене не ображається за це ))
1 хв.. 15 секунд .. стартуємо класно, застрибаю на вел, понеслась.. проїжджаємо 30 метрів і хтось падає у вузенькому коридорі якраз мені під колеса.. перестрибую переднє колесо байка на землі, поїхали далі.. до першого КП все круто, гума тримає, сили в ногах достатньо для прискорень і обгонів, потім чіпляюсь за Бантіка, їдемо разом.. основних суперників – Деда і Мельника не видно поки.. на прямій ділянці помічаю попереду Мельника, прискорююсь, догрібаю його, сідаю на колесо. Їдемо так хв 5-6, швидкість 32.. кричу йому ззаду: «треба діставати Деда і боротись!» . Він все зрозумів, включає «тягу», починаємо маслати, наздоганяти біло-голубу майку попереду, ще до першого асфальту виходжу на зміну, дістаємо Деда, до озер їдемо всі разом. Після другого КП Леша запрошує мене вийти на зміну, я не відмовляюсь від цього задоволення, ставлю передачу повище, починаємо крутити, швидкість 35-36 десь, наздоганяємо райдера Джаянт, їдемо на сінглтреку разом, виїжджаємо на асфальт.. вітер вморду-боковий, Мельник попереду, я на колесі уступом, починаємо розкручувати до 42.. Віталій здає зміну, моя черга розсікати вітер.. Дед сидить третім колесом, лівим уступом, долітаємо до кемпінгу. Я здаю зміну, знову Мельник… я скалю зуби: Ррррррр!!! Ще 50 метрів.. мені дуже треба приїхати на фініш першим, щоб Крісті заїхала на сінглтрек першою і щоб хлопці з інших команд подовше з нею боролись. За 15 метрів до повороту після кемпінгу ставлю края, встаю на ноги, раз-два, засвічую відрив метрів 15-20, щосили кручу вперед – нехай доганяють, поки їду по шосе – це моя стихія, тут моя Сила! Звертаю на ґрунт, ледь не пролетів той поворот, знову на ноги, вперед, тільки вперед.. от вже місток, Дед позаду, пробує обійти зліва, блокую йому траєкторію, райдер Джаянт попереду їде кудись в намети.. я ледь не поїхав за ним, злегка заносить і я все ж зістрибую з вела, в той коридор.. біжу і віддаю естафету Крісті. Вона ловить мою руку, летить щосили вперед.. на той сінглтрек. Мій план спрацював – вона на траєкторії перша, має перевагу і так просто її не віддасть. Лети, Крісті, вперед! Можна перепочити.. перше коло за плечима!
В таборі всі ржуть чомусь, легкий стьоб і гарний настрій – що ще треба? )) Одразу починаю хавати, знаю, що моїх 60 кг на довго не вистачить: макарони з сиром, свіжі огірки.. ммм… По харчуванню одразу вирішили - без хіматури, тільки натур-продукт: каша, макарони, сир, яловичина, ковбаса, банани, печиво, вуглеводи всякі довгі і короткі )) хоча за всю гонку захавав один ЕндуроСнек і дві ампули МагнезЛайф.. ще якісь таблеточки вночі від Крісті… сподіваюсь це не допінХх? )))
Перші години гонки виходять досить напруженими.. графіки боротьби за всі без винятку місця в нашій категорії більше нагадують структуру ДНК із шкільних підручників Біології.. кожна секунда важлива, у всіх членів команди з’являється апетит та ентузіазм, на трасі я починаю ризикувати в поворотах і на спусках, обганяти в незручних місцях.. окрема подяка всім тим, хто пропускав і давав дорогу: я намагався всіх голосно попереджати про обгони і не штовхати, наче нікого не штовхнув. Ентузіазм переходить і на нашу команду підтримки: після кожного кола Юра мене поїть ізотоніком поки я на закатці, в таборі годує як маленького, терпляче вислуховує всі мої забаганки і вибрики: чай зі згущенкою, менше макаронів, дві вафлі і один банан, одна цукерка, дякую!! )) Мюллер після кожного кола протирає і змащує нам ланцюги, регулює гальма і перевіряє гуму. Сірик скрупульозно відсікає час на колах, рахує відставання та відрив, попереджає про вихід на зміни, постійно контролює час, кожні 5 хв оголошує розклади по гонці.. Мені, як капітану, така організація дозволяє ні на що зайве не відволікатись, окрім як на свої кола і розрахунок тактики гри. Але і так все іде «як по нотах». Люди зосереджено і самовіддано працюють, без нагадувань і підганянь.
Ми жаримо кола достатньо швидко, Велостріт не здає своїх позицій, погода починає по-троху псуватись.. Але Крісті залишається проїхати лише 1 коло, перед моїм стартом вона каже: «Проїдь своє коло швидше, я не хочу їхати по дощу». Звісно я старався, пощастило і проїхав до дощу.. віддав зміну Кріс, вона полетіла на своє останнє коло, минає хвилин 7-8 і починає капати.. ще 2 хв і починається справжня злива. Команда техпідтримки швидко і оперативно трансформує наш табір, щоб нічого не намокло і щоб всім було зручно. Досі не перестаю захоплюватись самовідданістю і самовіддачею моїх друзів! Пашка готується до свого кола по дощу, сидимо, чекаємо Крісті. Прилітає, вся мокра і брудна, здає зміну.. ффууухххх.. перший етап гонки закінчено. Починається другий – чисто чоловіча робота.
Ніч, розбірки чоловіків
Скіман приїжджає з першого мокрого кола, кричить мені: «Обережніше, дуже слизько». Стартую.. на перших же колодах бачу падіння райдера.. питаю: «Зуби на місці?», відповідь стверджувальна.. їду далі. Траса просто на очах змінюється: в’язкий пісок стає укатаним і його пролітаєш швидко, рівні і тверді ділянки глини стали слизькими, доводиться збавляти швидкість на поворотах, незмінним залишається лише мій рідний асфальт )) Температура у повітрі падає, дихати стає легше, зосереджуюсь на трасі, каденсі і диханні. В таборі знайшов мобільник когось з напарників, треба було вже стартувати, тому просто запхав його в кишеню майки і поїхав коло. На ґрунтовому підйомі після першого КП на той мобільний починає хтось дзвонити і на весь ліс грає пісенька: «Моё сердце остановилось, моё сердце замерло..». Чорти б його вхопили, - думаю я. А той мобільний дзвонить знову і знову… До самого кінця сінглтреку за підйомом мене переконували в зупинках серця – не вийшло ))) потім ми всі разом в таборі з цього файно ржали Так і проходить перше «мокре» коло. В таборі прошу команду техпідтримки замінити задню гуму на більш злу – вони ставлять мій улюблений НоббіНік 1,8. Дощ притихає, Крісті йде спатки – солодких снів! - залишаємось ми втрьох. Макс Сірик встановлює на всі вели і шоломи потужне світло, яке він збирав вручну і готував ще з минулого року. Як виявилось потім – це світло було одним з найкращих, адже нічні кола у нашої команди були найшвидші. Дякую, Макс! :idea: Головна задача – їхати стабільно і рівно. Після чергового кола приїжджає Тьома і каже, що неслабо убрався на колодах на початку траси.. стартую і я. Доїжджаю до колод, заносить переднє колесо – ляп, падаю, на праву руку. Підриваюсь, оглядаю вел – пошкоджень немає, сідаю, кручу.. в правій руці відчувається дискомфорт, але нічого серйозного. Щосили кручу вперед. Нічні кола їхались швидко і невимушено, дощ зовсім стих і ми просто робили свою роботу – вели свою команду до перемоги. Ще за день до гонки прийняли рішення вночі їздити по черзі, по одному колу, а не по два, як зачасту робили інші команди. Як виявилось, і ця тактика стала доречною та дієвою! Райдери, що їздили по два кола підряд, як правило, друге коло їхали значно гірше першого. У наших «Булок» все було чітко і стабільно )) Спати не було часу
Після кожного кола вели були брудні і мокрі, ланцюги і касети забиті багном.. Макс Мюллер і Юра відмивали все до блискучо-непристойного стану! Невтомно готували нас до кожного кола, за дві доби хлопці не прилягли ні на хвилинку поспати, жодного разу не жалілися на умови «роботи», жодного разу не відмовили в проханні гонщика чи капітана! Наша команда підтримки робила все можливе і неможливе, щоб техніка не підводила і вона таки не підвела! За всю гонку у нас не було жодного проколу, проблем з гальмами чи серйозних проблем з трансмісією, у нас було потужне і надійне світло. От що значить справжні друзі в команді підтримки!! :!: :!: :!:
На стартовій галявині почались якісь незрозумілі розмови про лажи у наших суперників, якісь абсолютно зайві вислови і «типу жарти». Я такого не люблю. (( Заборонив в таборі вести подібні розмови. Важко було всім і проблеми інших гонщиків – то не привід для зайвих балачок. Але наша перевага і лідерство з кожним колом зміцнювались. «Гарна новина буде для Крісті зранку» – подумав я. Мої напарники по команді не втрачали запалу і гарного настрою, команда підтримки пахала не покладаючи рук. Трапилось мені виїхати на ранкове коло, якого я майже не пам’ятаю.. їхав наче в тумані. Мене про це попереджав Scourge: зранку, о 4-5 годині, буде найважче, - казав він. Всю дорогу я згадував ці його слова.. після першого асфальту доганяю райдера, начебто це Фассер, - подумав я. На першому широкому місці обганяю, Олег сідає мені на колесо, так і їдемо далі. У мене пульс наче рівний, дихання теж, але розігнати вел не можу, як не стараюсь. Доїжджаємо до другого КП, я кажу свій номер: «П’ятсот сорррооккоововов..» упс, мій язик схопили судоми.. буває ж таке.. Ще й райдер позаду час від часу їде накатом і я чітко чую холостий хід його касети. «Чи то я так повільно їду, чи то він не хоче жарити?» - з’являються думки. Але ми вже на шосе, немає часу для думок, треба просто доїхати. Відчуття були такі, наче я просто засипаю за кермом.. докатую.. віддаю зміну, плентаюсь в табір.. 37:18 – це найгірше моє коло :popa: (( з цим треба щось робити.. залажу в машину, беру хавку, заводжу двигун і вмикаю пічку, поїв і заснув. Навіть на якісь 30 хв, але!!! Вони дали своє!
Доброго ранку, Крісті!
Коли я прокинувся Світ зустрів мене яскравим сонечком і посмішкою Крісті – вона вже прокинулась і готувалась до гонки, їй залишилось проїхати три кола, - Доброго ранку, Крісті! – кажу я. 15 хв до твого старту, - нагадує Сірик, - готуйся. Я готовий!! Кров у мені знову кипить, сідаю на вел, їду грітись і готуватись до бою. Понеслась! Приїхав, віддав зміну Кріс, вона полетіла далі.. поки йшов до табору виникла ідея – пускати її через два кола, а не через три. Так і вона не встигне охолонути, швидше проїде свої три кола, і хлопці більше відпочинуть. Разом з Сіриком розписуємо графік кіл, розраховуємо все по секундах – все має бути круто! Приїжджає дівчинка зі свого ранкового кола: розбите коліно і лікоть, пошкоджений вел – піймала шлагбаум ((( Їй залишається два кола, Мюллер і Йорік фіксять вел, я шукаю їй крем з ібупрофеном.. Коліно пошкоджене сильно, ледь ходить. Але Крісті – це Крісті! Дівчина зі сталевою силою волі! Зчепивши зуби вона докатує свої кола і показує непоганий час, як для розбитого, спухлого коліна, гематоми і побитого ліктя. До кінця гонки так і їхали: два через одне. Поки Крісті на своєму останньому колі підходжу до хлопців: «Мужики, нам залишилось по одному колу і все!». Момент відповідальний!
Фініш, афтепаті
Вирішили злегка збавити темп на користь безпеки і стабільності. Та і п’ята точка вже просить пощади ) Приходить веселий і бадьорий Валіко, прошу його зробити мені масаж ніг, судоми хапають нещадно.. Їду на своє останнє, останнєєє.. ОСТАННЄЄЄЄЄ коло!!! Прощаюсь з кожною кочкою і ямкою, сподіваюсь рівно на рік Приїжджаю на фініш.. на останнє коло команда вирішила випустити Пашку. Він стоїть, усміхається, чекає естафети )) Все, здав йому зміну.. ффффууухххх… все, все,.. можна дихати вільно.
Коля – райдер найближчих суперників не їде на останнє коло з ряду причин, підходить до мене, потискає руку і вітає з перемогою. Я потискаю його руку у відповідь, у нас відбувається досить короткий, але емоційно напружений діалог, всі все зрозуміли. Я міг про це і про суперників написати багато, але не буду цього робити. Кожен робив те, у що вірив і здобув те, за що боровся. Боротьба у нас була дуже запекла і непроста і наша команда з честю подолала всі труднощі на шляху.
Все, фініш, фініш… приїжджає Пашка, щасливий і задоволений! Вітання, вітання, обіймання, рукоплескання, наші 42 кола закінчились! «Румяные булки» - перемогли! Мене накриває хвиля емоцій, збираємо всю команду до купи, йдемо в табір хоч трохи перепочити і обмінятись свіжими емоціями… Боярка 2010 закінчилась!
Зе Енд енд Геймовер
Тоді я ще не знав, що наступного дня мені всього цього буде дуже-дуже не вистачати, я буду сумувати за напарниками, за друзями.. за атмосферою і цими відчуттями, за ранковим сонцем над озерами Боярки. Ще взимку про таку команду я і не мріяв, ми віддавали один одному все, до останньої краплі, вселяли віру в сили, в перемогу, підтримували один одного так, наче ми ганяємо разом півжиття, а не дві доби. Пашка – заряджений позитивом, енергією та емоціями до країв. Тьома – спокійний і сильний, з мріями про зиму і лижі ))) Крісті – єдина і неповторна, неймовірно гарна і чуттєва дівчина, яка їздить швидше, ніж хлопці - залізна Леді :kiss: )))
Ніколи мене не залишить байдужим титанічна і самовіддана праця нашої команди підтримки: Макс Мюллер, Макс Сірик і Юра Рошка. Хлопці, так і знайте – кожна друга секунда гонки – це ваша підтримка і робота, ваше натхнення, ваші невтомні руки, пильні очі, вдалі жарти, смачні макарони, прохолодний ізотонік і просто те, що ви були поруч щосекунди. Таку підтримку і допомогу ні за які гроші і солодощі не купиш. Ви – найкращі, ви – наші друзі! Сподіваюсь пані Доля подарує мені можливість віддячити вам в повній мірі і зробити для вас щось схоже, що ви зробили для нас!
В своїй категорії ми зайняли заслужене 1-ше місце, у віртуальному заліку – 2-ге. Як сказав Горіан – «Опасные булки» ))) Особисто я вважаю, що наша команда з семи чоловік показала клас і характер, амбіції і настрій!
Окрема подяка Валіко, за масаж, за настрій, за безмежний енергійний і світлий позитив, за світлу сторону Сили, за вел для Пашки, за підтримку і радість!
Команді ВР: Валентину, Олексію і Олександру, за азарт, запал і пристрасть, за доречні і вчасні підколки, за усмішки, за вел для Крісті, за бездоганний таймінг, невтомну і кропітку роботу, за те, що створюєте бажання їхати швидше і краще!
Моєму директору – Ігорю Хижняку – за підтримку і віру, корисні поради досвідченого райдера і підтримку всієї «Триади Прінт».
Організаторам Боярки 2010 – за вашу працю, натхнення, за свято, за кращу гонку і кращу гру сезону 2010!
Val_N і Apexy за додаткові жарти
Якщо когось забув – вибачайте!
Всією командою вболівали за Аміку та за команду «Скорая милиция»!
Особисто від себе хочу поздоровити В’ячеслава Волобуєва з чудовою гонкою і не менш чудовим результатом! Молодець!!
Дякую всім тим, хто за нас вболівав і підтримував, реально і віртуально! Ми виправдали ваші надії!!

Румяные булки - Форева!!!

П.С. На Дніпровських кручах в12 я дав Крісті пару обіцянок. Одна з них була: «Якщо ми файно проїдемо Боярку – я перестану ганятись». Боярку ми проїхали файно, що скажеш.. виконаю обіцянку і візьму поки собі відпустку, десь на рік
_________________
«...Ничто не истинно, все дозволено...»

[Alexey750]

дааа, Сережа, умница!
я найду еще время - обязательно внимательно перечитаю...
_________________
- Тут задаешь умные вопросы, и очень часто посылают в гугл. Скажите пожалуйста, что такое гугл? Спасибо.
- Гугл?... хм... Впервые слышу... Может в Яндексе поискать?

[Talon]

Що спорті найкраще, то це те що для здобуття перемоги достатньо просто бути сильнішими за інших. І крапка.
З чим і вітаю команду
_________________
.. з кожним видохом звільнюючись від самого себе..